Глобальна система позиціонування Galileo є європейським аналогом американського NAVSTAR GPS.
Сучасні тенденції в сфері міжнародної безпеки призводять до того, що все більше країн розробляють і запускають власні супутникові угруповання для відстеження координат об'єктів на Землі. Це пов'язано з тим, що в разі військового або економічного конфлікту будь-яка держава може бути заблокована або отримуватиме дані геопозиціонування з істотною похибкою від будь-якої з діючих систем позиціонування. На даний момент існує дві діючих супутникових угруповання для визначення координат: NAVSTAR GPS (США) і ГЛОНАСС (РФ). В процесі розробки ще чотири - GALILEO (Європа), BEIDOU (Китай), QZSS (Японія), NAVIC (Індія)
Робота над Європейською системою ведеться ще з 1999 року. У 2005-му році був запущений перший супутник GIOVE-A, а 25 липня 2018 на орбіту були виведені останні чотири супутники, необхідні для повноцінної роботи системи. На даному етапі вони вводяться в експлуатацію.
Таким чином, станом на сьогодні система Galileo складається з 28 космічних супутників, які обертаються на орбіті на висоті 23 тисячі км над поверхнею Землі.
В кінці 2005 року Україна і ЄС підписали угоду про співпрацю в рамках даного проекту. Участь України полягає в розміщенні на нашій території 3-х контрольно-коригувальних наземних станцій RIMS (Ranging and Integrity Monitoring Stations) системи EGNOS. Їх завдання приймати і коригувати сигнали від супутників Galileo, роблячи позиціонування більш точним. Першу таку станцію розмістять найближчим часом в міжнародному аеропорту Жуляни в Києві.
"До кінця року сторони повинні вирішити технічні питання для старту практичної фази співробітництва в проекті: українська сторона взяла на себе зобов'язання усунути перешкоди в прийомі радіосигналу, європейська - завезти в Україну і змонтувати обладнання станції", - розповів глава Державного космічного агентства Павло Дегтяренко.